Wystawa Michała Pietrzaka w Bunkermuz Gallery w Tarnopolu
 
 
Об'єкти. Міхал Пєтшак | Michał Pietrzak
[fotografia / multimedia]
 

start: 25.01.2019 godz. 19.00 | koniec: 17.02.2019
Bunkermuz Gallery, 1 Shevchenka blvd., Tarnopol

wystawa pod patronatem:
Akademia Sztuk Pięknych im. Eugeniusza Grpperta we Wrocławiu
Konsulat Generalny Rzeczpospolitej Polskiej w Łucku
Związek Polskich Artystów Fotografików Okręg Dolnośląski

wydarzenie na www.facebook.com/events/545899302584104
strona autorska 
www.facebook.com/
michpietrzak


 

Gdzie jesteś?

Kiedy zastanawiamy się nad relacją, jaką tworzymy ze światem, nad miejscem, jakie w nim zajmujemy, posługujemy się zazwyczaj kategoriami przestrzeni i czasu. Są poręczne, a ich rozumienie wydaje się uniwersalne. „Teraz jestem tu”, „byłem kiedyś tam”. A gdy do odnajdywania się w świecie posługujemy się fotografią, to zazwyczaj pragniemy, aby potwierdzała nam bezwarunkowo naszą, bądź czyjąś, obecność, w czasie i przestrzeni. Czas jest natomiast często postrzegany jako linearny i nieprzerwany bieg wydarzeń, który wieńczy wcześniej obrany cel. Fotografia pozornie pozwala nam odnosić się do wybranych miejsc i sytuacji, w taki sposób, że tworzy złudzenia obecności i niczym niezakłóconej ciągłości. Tak, jakby właśnie te, zarejestrowane chwile były z jakiegoś powodu jedyne i najważniejsze. Czasem kusi ujawnianiem momentów o charakterze decydującym. A przecież tak naprawdę nie chwytamy za jej pomocą niczego. Fotografia sama generuje migawkowe sytuacje, nie wychwytuje ich, ani nie ujawnia. Bez niej nie istnieją. I nie decydują o niczym – to o nich zdecydowano. Taka fotografia utwierdza nas w przeświadczeniu, że istnieje tylko to, co widać. A zatem to, co widzimy, jest tym, co było i jest najważniejsze. W zdominowanym przez obraz świecie, w którym widać już prawie wszystko, jest to niepokojące.

Tymczasem w pracach Michała Pietrzaka czas jest poszarpany, biegnie skokowo i nieprzewidywalnie. Nie pozwalają nam one odnaleźć się w konkretnej, wypełnionej znaczeniem, idealnej chwili. Podobnie żadna perspektywa nie jest w jego montażach i fotograficznych kolażach uprzywilejowana. Drobne przesunięcia punktu widzenia w obrębie każdego z elementów jego prac sugerują, że nigdy nie jesteśmy dokładnie tam, gdzie trzeba. Za każdym razem brakuje nam jeszcze jednego, drobnego kroku. W takim niezdeterminowanym świecie każda sytuacja, każda chwila może stać się nośnikiem znaczenia. Znaczenia, które choć bliskie, jest na dobrą sprawę nieosiągalne. I które nie wyczerpuje się w jednej, bezpośredniej i czytelnej formie.

Wydaje się, że istota jego prac tkwi w tym, czego na tych obrazach nie widać. Tak, jakby najważniejsze było to, co nie zostało zarejestrowane.

W sferze miasta od dawna zadomowiło się doświadczenie szoku. To ono determinuje nasze wzajemne relacje i odczuwanie przestrzeni. Swoje źródło ma w samotności. Prace Michała Pietrzaka dają jednak nadzieję na zachowanie świadomości tego, co poprzez to wyobcowanie tracimy. W pewności tego, co nieodwracalnie zgubione, co minęliśmy bezpowrotnie, są niczym Benjaminowska „miłość od ostatniego wejrzenia”.

To mądre fotografie. Rozbijając pozory nowoczesności, w które uwikłana jest za sprawą doświadczania świata przez obrazy, przypomina nam, że dyktat sensu i totalność są złudzeniem. I że nie ma powrotu, ani żadnego mitycznego powtórzenia.

Mateusz Palka


Where Are You?

When we think about the relation we build with the world, about our place in it, we usually apply the categories of space and time. They are convenient and their meaning seems universal. “Now I’m here,” “I was there.” And when we utilize photography in order to find ourselves in the world, we typically want it to unconditionally confirm our or somebody else’s presence in time and space. Time is frequently perceived as a linear and uninterrupted course of events that completes a previously defined objective. Photography seemingly enables us to relate to selected places and situations in such a manner that it creates illusions of presence and uninterrupted continuity. As if these very moments captured in a picture were unique and the most important for some reason. Sometimes, photography tempts us to reveal some decisive moments but, in fact, we don’t capture anything by means of taking pictures. Photography generates momentary situations, it does not detect or disclose them. They do not exist without photography. And they do not determine anything – they have been determined. Such photography confirms us in our belief that things that can be seen are the only things that exist. Therefore, what we see is what has been and is the most important. In a world dominated by pictures, where almost everything can be seen, this is disturbing.

However, in Michał Pietrzak’s works, time is distorted, irregular and unpredictable. His pictures do not enable us to pinpoint an exact, meaningful, perfect moment. No perspective is privileged in his montages and photographic collages, either. Slight displacements of the point of view inside each element of his works suggest that we are never precisely where we should be. One small step is still left to be made. In such an undetermined world, each situation, every moment may become a carrier of meaning. As a matter of fact, the meaning, as close as it may be, remains unattainable and it is not exhausted in a single, direct and legible form.

It appears that the essence of his works is rooted in what cannot be seen in these pictures, as if the most important thing was something that has not been recorded.

The experience of shock, which has been present in the city environment for a long time, determines our mutual relations and the perception of space, originating in loneliness. Michał Pietrzak’s works give us some hope, however, for retaining the awareness of what we lose due to this alienation. In the recognition of what is irrevocably lost, what has irretrievably passed away, his works are like Walter Benjamin’s “love at last sight.”

These are wise photographs. Smashing the appearances of modernity, in which photography is entangled because of our picture-based experience, this exhibition reminds us that the dictates of sense and totality are illusions. And that there is no return or any mythical repetition.

Mateusz Palka

 

 Де ти?

Коли ми замислюємося про взаємовідносини, які ми створюємо зі світом, про місце, яке в ньому займаємо, ми зазвичай використовуємо категорії простору і часу. Вони зручні, і їх розуміння здається універсальним. "Тепер я тут", "Я був там колись". І коли ми використовуємо фотографію, щоб знайти себе у світі, ми зазвичай прагнемо, щоб підтвердила нам абсолютно нашу, або чиюсь присутність у часі та просторі. Час з різних ракурсів часто розглядається як лінійний і безперервний хід подій, що увінчує раніше вибрану мету. Фотографія, очевидно, дозволяє нам посилатися на вибрані місця і ситуації таким чином, щоб вона створювала ілюзію присутності і не порушувала безперервність. Ніби ці зареєстровані моменти з якихось причин є єдині і найважливіші. Іноді вона спокушає уявленням моментів вирішального характеру. І все ж ми дійсно нічого не розуміємо з її допомогою. Сама фотографія генерує миттєві ситуації, не захоплює їх і не розкриває їх. Вони не існують без неї. І вони нічого не вирішують - за них було вирішено. Така фотографія підтверджує нас у переконанні, що існує лише те, що є видимим. Отже, те, що ми бачимо, є тим, що було і є найважливішим. У світі, де домінує картина, в якій майже все видно, є щось тривожне.

Тим часом, в роботі Міхала Пєтшака, час є обірваний, він пробігає імпульсом і непередбачувано. Вони не дозволяють нам опинитися в конкретному, наповненому значенням, ідеальному моменті. Аналогічно, жодна перспектива не є привілейованою в його збірці та фотографічних колажах. Невеликі зрушення точки зору в кожному з елементів його роботи свідчать про те, що ми ніколи не знаходимося точно там, де ми повинні бути. Кожен раз нам бракує ще одного маленького кроку. У такому невизначеному світі кожна ситуація, кожен момент може стати носієм сенсу. Значення, які, хоча і близькі, насправді недосяжні. Які не вичерпуються в одній, безпосередній та читабельній формі.

Здається, що суть його роботи полягає в тому, чого не можна побачити в його роботах. Ніби найважливіше є те, що не було зареєстровано.

У сфері міста досвід шоку вже давно встановлений. Це він визначає наші взаємини і відчуття простору. Він має своє джерело в самоті. Твори Міхала Пєтшака, однак, дають нам надію на свідомість того, що ми втрачаємо через це відчуження. У впевневності того, що було безупинно втрачене, що минули безповоротно, подібно до Вальтера Беньяміна "любов до останнього погляду".

Це мудрі фотографії. Розривання зовнішності сучасності, в якому він заплутався через переживання світу крізь образи, нагадує нам, що диктування сенсу і сукупності є ілюзією. І що немає ні повернення, ані жодного міфічного повторення.

Матеуш Палка

 


 

Michał Pietrzak

Urodzony w 1977 r. w Bystrzycy Kłodzkiej. Mieszka i pracuje we Wrocławiu. Absolwent Wydziału Grafiki i Sztuki Mediów Akademii Sztuk Pięknych im. Eugeniusza Gepperta we Wrocławiu, Wyższego Studium Fotografii w Jeleniej Górze oraz Wydziału Architektury Politechniki Wrocławskiej. Doktorant na kierunku Sztuka Mediów ASP we Wrocławiu. Autor wielu wystaw zbiorowych i indywidualnych. Jego prace znajdują się w zbiorach Muzeum Narodowego we Wrocławiu. Członek Związku Polskich Artystów Fotografików. Zawodowo zajmuje się projektowaniem architektonicznym oraz dydaktyką.

Twórczo wypowiada się głównie za pomocą fotografii oraz video, wykorzystując te media instrumentalnie jako narzędzia do realizacji własnych zamierzeń koncepcyjnych. Jak sam mówi fotografia nie ukazuje rzeczywistości, fotografia ją kreuje. W swoich pracach porusza zagadnienia jednostki w szerokim kontekście socjologiczno-urbanistycznym. Zestawia ją z pejzażem miejskim, który nie sprowadza się tylko do plastycznej formy wyidealizowanych przedstawień architektury. Jego założenia koncepcyjne odciskają się głęboko w formie obrazu, pozostając z nią w bezpiecznej harmonii. Finalne dzieło budowane jest wielopoziomowo, przybierając formę poliptycznych obiektów składających się z pozornie spójnych kadrów fotograficznych, które zestawiane są z obrazem ruchomym. I choć punktem wyjścia jest tu zawsze fotografia, to w efekcie końcowym w sposób równoważny tworzy ona z animacją video jedną spójną całość.

Michał Pietrzak

Born in 1977 in Bystrzyca Kłodzka, based and working in Wrocław, a graduate of the Eugeniusz Geppert Academy of Art and Design in Wrocław (Faculty of Graphic Arts and Media Art), Photography College in Jelenia Góra and Wrocław University of Science and Technology (Faculty of Architecture), currently pursuing a doctoral degree in Media Art at the Academy of Art and Design in Wrocław. Author of numerous group and solo exhibitions. His works can be found in the National Museum in Wrocław. He is a member of ZPAF (Association of Polish Art Photographers), professionally engaged in architectural design and teaching.

Pietrzak mainly utilizes photography and video, treating them as tools to achieve his own conceptual objectives. Photography does not show reality. Photography creates reality — he says. In his works, the artist explores the problem of the human being in a wide sociological and urban context. A person is juxtaposed with a city landscape that does not come down only to a vivid form of idealized manifestations of architecture. The artist’s conceptual principles leave a distinctive impression on the form of the picture, staying in a safe harmony with this form. The final piece of art is built multidimensionally, assuming the form of polyptych-like objects composed of seemingly coherent photographic frames that are juxtaposed with a moving picture. A photograph is always a starting point, yet eventually, together with a video animation, in an equivalent way it forms a coherent, well-balanced whole.

Міхал Пєтшак

Народився 1977 р. у Бистшиці-Клодзькій (Польща). Мешкає і працює у Вроцлаві. Закінчив факультет Графічного Мистецтва і Медіа Мистецтва в Академія образотворчих мистецтв ім. Євгеніуша Гепперта у Вроцлаві, Вища Студія Фотографії в Єленій Ґурі і факультет Архітектури в Вроцлавському технологічному університеті. Докторант в напрямку Медіа Мистецтва АОМ в Вроцлаві. Автор багатьох виставок індивідуальних та групових. Його твори знаходяться в колекції Національного Музею у Вроцлаві. Член Союзу Польських Фотохудожників. Займається архітектурними проектами і викладацькою діяльністю.

Він творчо проявляє себе головним чином за допомогою фотографії та відео, використовуючи ці медіа інструменти, як засоби реалізації власних концептуальних намірів. За його словами, фотографія не показує реальності, фотографія створює її. У своїх роботах він порушує проблеми особистості у широкому соціологічному та міському контексті. Він протиставляє його міському пейзажу, який не просто зводиться до пластичної форми ідеалізованих уявлень архітектури. Його концептуальні припущення є глибокими у формі образу, залишаючись в гармонії з ним. Фінальна робота побудована багаторівнево, приймаючи форму поліптичних об'єктів, що складаються з начебто цілісних фотографічних кадрів, які поєднуються з рухомим зображенням. І хоча відправною точкою завжди є фотографія, врешті-решт в внаслідок творчої рівноваги вона стає одним цілим з відео анімацією.